Я закрываю /в сумерках вечерних/свои глаза
И устремляюсь в глубину небес ночных,
Чтоб письмена узреть вселенских чудных тайн
Иль силуэты умерших Святых.
Дыхание затаив,/бать может,не дыша/,
Улавливаю блики лиц,сменяющих друг друга,
Так хочется увидеть смысл в их глазах!
Иль знак любой-в своих ночных потугах!
Я вижу пред собой огромную скалу,
Каскад ступеней,вымощенных сбоку,-
Сейчас по ним стрелою я взлечу!
Но остаюсь на месте почему-то!?
С высот небесных вижу Храм земной,
Его величественный и помпезный вид,
Ночные окна веют пустотой,
А рядом-все могилы да кресты.
И вот Вселенная в своей ночной тиши
Мне раскрывает звездные обЪятия!
Я вижу тайну "Млечного пути"-
Путь,по которому все души в Вечность мчатся!
Они летят,как будто светлячки,
Еще не понимая,что случилось с ними.
Неведомая сила тянет их
В ту неизвестность,которой имя-"Вечность"!
Я вижу "Сфинкса" рядом с Пирамидой
И очертанья города из ярких звезд,
Сияния Северного красочные блики,
И сказочный в полете звездолет!
Лечу я над землею в небесах,
Вселенной ощущаю я покой!
А звезды,улыбаясь и маня,
Зовут меня в чудесный город свой1
Пробьет тот час-и я таким же "светлячком"
Взметнусь по "Млечному пути" в полет,
Подхваченная Вечностным потоком.
Или тихонько растворюсь в одной из Божьих звезд.
И буду,улыбаясь,с высоты
Подмигивать прекрасным ярким светом,
Бодрить испуганные души-"светлячки",
Потоком мчащие в Божественную Вечность!
***
Дорогие читатели! Не скупитесь на ваши отзывы,
замечания, рецензии, пожелания авторам. И не забудьте дать
оценку произведению, которое вы прочитали - это помогает авторам
совершенствовать свои творческие способности
Прекрасно! Туманно призрачно и веет космическим холодом. Вы сообщили вкус вечности. Чудно встречать стихи! Комментарий автора: Здравствуйте,Дмитрий!Спасибо Вам за Ваш отзыв!
Татьяна Викторовна.
Михаил
2011-02-03 16:26:01
читаю, плачу, обретаю раж
и горько мне и жалко "светлячков"
и в млечный путь не вытянут багаж
и не туда направят "дурачков"
Всеволод
2013-02-01 23:04:05
5
Лев Нефёдочкин
2013-02-14 10:21:25
Из чаши снов я отопью,
Букета мудрость осознАю...
И будет то, что я пойму,
Основой символа сознанья...
И Боги мне ещё нальют,
Чтоб в Мир входя,
Смотрел открытыми Глазами...
(отрывок: "Из чаши снов я отопью")
Твоё стихотворение - Достойно для размышлений.
Успехов в миропонимании
Поэзия : Моя молитва - Левицька Галина Цей вірш був написаний за кілька годин до народження мого найменшого сина Михайла. В 13 год. мені робили “кесаревий розтин”, бо сама я його народити не могла. Чоловікові лікар сказав, що не гарантує ні моє життя, ні життя дитини. Я про це не знала, але відчувала, що проходжу по грані. Молилася за життя дитини. Просила у Бога, навіть якщо мені не судилося жити, щоб Він дав мені знати, що мій синочок живий!
Під час операції я враз відчула себе. Це було дивне відчуття: тіла не було, спробувала ворухнути руками — рук немає; спробувала ворухнути ногами —ніг немає; спробувала відкрити очі — лиш миттєвий зблиск світла. Але я була!!! І ні болі, ні страху. Лиш спокій… Потім почула голоси:
-Хто там в неї? (Голос професора Григоренка)
-Хлопчик, хороший, здоровий!
-Скільки в неї вдома?
- Шестеро…
-Це сьомий. Восьмого не буде…
Я не могла в ту мить задуматись над почутим, бо відчула, що кудись відпливаю… Але в серці була вдячність Богові за почуту вісточку про сина…
Я дякую Богові за його милість і любов. Він подарував моєму синові життя! Він зберіг і моє життя,давши мудрість лікарям під час операції: коли почалася дуже сильна кровотеча при розтині матки, професор прийняв рішення зробити ампутацію частини матки. І кровотечу вдалося зупинити.
Це було сім років тому. Михайлик в цьому році закінчив 1-й клас.